Марія Николаєнко
Редактор Влада Сьогодні 
Через нестерпні умови літні люди помирали на очах в односельців. Жителі Ягідного поділилися болісними спогадами про своє ув'язнення і поведінку окупантів. Про це місцеві мешканці розповіли в сюжеті каналу "Україна 24".
У підвалі школи мешканці села Ягідного, що на Чернігівщині, пробули від 3 березня до 30-го. У підвалі шість невеличких кімнат, вузький коридор, кам’яна підлога і стіни.
"Нас російські окупанти під дулами автоматів привели сюди, зігнали. Тут було до 400 людей. Були старі, лежачі, були молоді люди, були діти. Було до шістдесяти дітей, навіть була двомісячна дитинка", — пригадує місцева мешканка Катерина Баланович.
Найстаршій жінці було 93 роки. У найбільшій кімнаті жило 136 людей. Тож спати доводилося сидячи й стоячи. На кожного було по пів квадратного метра площі.
Випускали на вулицю дуже рідко. Катерина не стримала сліз, коли підійшла до дитячих малюнків на стіні, тут надпис "Ні війні в Україні":
"Це я плачу, бо дуже тяжко було. Тут померло дванадцять людей. Такі були нестерпні умови, не вистачало кисню, медикаментів, люди мучилися, сиділи".
Поряд з дитячими малюнками – прізвища убитих і померлих, які видряпували полонені.
"Ці люди могли ще жити, але не було їм медичної допомоги, не було уколів, догляду не було, вони задихалися, не вистачало памперсів, бо були лежачі", — розповідає Катерина.
Тіла могли лежати по кілька днів у котельні, поки окупанти не дозволяли вийти. Під обстрілами пробували поховати загиблих. Тому й рили якнайшвидше братські могили, пояснює житель села Юрій.
Села Ягідне та сусідня Іванівка були стратегічними на шляху до Чернігова. Тут половина будинків зруйнована. І тільки 30 березня російські військові залишили село.
Останній надпис на стіні підвалу: "31-го числа прийшли наші".
У квітні село було звільнено, але розмінування продовжується й досі.
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми