Іноземний легіон не тільки на передовій, а й на медичному фронті. Лікарі з різних країн світу приїздять до України, аби допомогти нашим медикам та поділитись власним досвідом. Один з таких "легіонерів" – досвідчений французький хірург-ортопед Стефан Романо. За його плечима – операції у 16-ти гарячих точках світу, а тепер він з гуманітарною місією в Україні. Приїхав обмінятись досвідом і разом лікувати важких хворих з зони бойових дій.
Кореспондентка "Україна 24" Олександра Стасишин дізналась, що найбільше вразило лікаря з великим досвідом бойових травм саме в Україні.
Коли і чому Ви приїхали до України?
Я приймав участь у дуже багатьох військових конфліктах від Іраку до Африки, їздив туди оперувати хворих. Коли дізнався про напад Росії на Україну, був в той час в Америці, але вже тоді я розумів – я теж маю бути в Україні. Я сказав, що я готовий до гуманітарної місії, і ось сьогодні я тут.
Приїхати до України було Ваше особисте бажання?
Так, це моє бажання і моє рішення. Єдине, чого що мені бракувало – це організація, яка б допомогла мені приїхати в Україну. Але й вона знайшлася. Я тут за підтримки Благодійного французького фонду "DOC4UKRAINE".
Що Вас здивувало найбільше за ці дні перебування в Україні?
Найбільше мене вразив молодий вік поранених військових пацієнтів – загалом вони всі в районі 20-30 років, це молоді хлопці. А ще я шокований великою кількістю цивільного населення, у них у всіх дуже багато вогнепальних поранень.
Розкажіть про травми українських пацієнтів.
Переважно це мінно-вибухові поранення, практично усіх частин тіла. Разом з колегами зі Львівського обласного госпіталю ветеранів війн та репресованих ім. Ю. Липи ми відібрали найважчих пацієнтів, які потребують оперативних втручань. Разом ми й консультували, й оперували. Загалом це застарілі вогнепальні поранення, які в даний час потребували негайної заміни методу лікування, були готові до наступного етапу операцій. Було не просто, бо часто траплялись післяопераційні інфекції, тому важко було проводити подальші операції.
Потенциально неприемлемые материалы
Этот контент содержит потенциально неприемлемые материалы, которые могут показаться людям неприятными или оскорбительными.
Смотреть
Порівнюючи досвід з іншими країнами, де Ви вже були з гуманітарною місією, що можете сказати про Україну?
По-перше, я ніколи б не подумав, що у 21 столітті, у Європейській країні може відбуватися повномасштабна війна. Поранених багато. Сюди їх евакуаційними потягами привозять з різних міст України, де зараз точаться бої. Та попри все, мене дуже позитивно вразила хірургія першої та другої лінії. Тут дуже багато поранень і ушкоджень артилерією, є й вогнепальні рани.
Ви приїхали сюди задля обміну досвідом. Більше віддали чи взяли?
Кожен пацієнт, якого ти лікуєш – це завжди досвід і дивитися на всі ці страждання людей, це дуже і дуже важко. Але це в будь-якому випадку закаляє людину і вчить її чомусь новому. У Франції ми кажемо: "Все, що нас не вбиває, робить нас сильнішими". Досвід був для двох сторін.
Чи були Ви в Україні раніше і що думаєте про війну?
Так, я був вже в Україні. І я навіть не думав, що колись буду тут з гуманітарною місією працювати. Це ж Європа. Зазвичай, схожі місії були в Африці чи на Сході.
Як працювалося з українськими колегами?
Я був дуже приємно вражений кваліфікацію ваших лікарів – і практичні, і теоретичні навички були на найвищому рівні. Але в Україні все ж є проблеми. Перша – це нестача медичних інструментів. Загалом така апаратура, як УЗД чи рентген-обладнання є дуже хорошими, але елементарне хірургічне обладнання – усі ці інструменти для операцій – є дуже і дуже застарілі. Також вам треба модернізувати стерильні умови. Усе для того, щоб не було додаткової інфекції. Оскільки зараз дуже і дуже великий потік пацієнтів, і медики просто фізично не встигають простерилізувати усі інструменти. А зараз це велика проблема – тому, що саме зараз багато пацієнтів.
Історія якого пацієнта Вас вразила найбільше?
Усі історії вражаючі. Навіть важко виділити якусь одну. Загалом мене дуже сильно вразила самовідданість ваших людей. Вони готові мужньо терпіти, страждати і все заради того, щоб врятувати свою країну. Кожен випадок унікальний по-своєму. Але мені найбільше запам'яталась одна жінка, цивільна. Вона мала дуже багато осколкових уражень на тілі і все, що я побачив у її єдиному вцілілому оці це був не біль. Це був страшний сум за рідним домом.
Гуманітарна місія закінчується, що далі?
Я задоволений, нам вдалось проконсультувати і прооперувати понад 20 постраждалих з зон бойових дій. Восени планую приїхати сюди знову, треба гоїти найважчі рани.
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми