Павло Заяць
Українські війська для стримування окупантів вдаються до натівської тактики мобільної оборони. Армія РФ намагається за будь-яку ціну захопити всю Луганську область, але при цьому побоюється контрнаступів ЗСУ на Харківщині та Херсонщині.
Про це розповів військовий експерт Михайло Самусь в інтерв'ю Олегу Панюті в ефірі проєкту Пояснює Панюта на Youtube-каналі Україна 24.
Мобільна оборона української армії
- До чого нам готуватися, що зараз відбувається на Донбасі і до чого це може призвести?
- Насамперед, треба розуміти що українська армія проводить стратегічну оборонну операцію, і Донбас є одним з елементів цієї операції. Те, що українські війська виходять з оточення, йдуть на нові, більш вигідні рубежі, не слід сприймати як трагедію, а навпаки – як мобільну оборону, сплановану, щоб уникнути недоцільних жертв і втрат в українській армії.
- Мобільна оборона – це термін, до якого ми маємо зараз звикати?
- Мобільна оборона – це досить давня тактика, яку використовують країни НАТО. В тому числі у 80-90-х роках країни НАТО, в основному американці, застосовували таку тактику. Вона, на відміну від тактики Першої та Другої світової війни, передбачає якраз активне використання всіх можливих тактичних прийомів. Не стояти на одній позиції, а намагатися використовувати всі можливості, у тому числі вогневі, для того, щоб знищувати максимально противника, коли противник здійснює проти тебе наступальні дії.
Під час бойових дій хтось здійснює наступальні дії, хтось оборону. Це нормально, якщо ти не просто стоїш на місці, отримуючи всі можливі удари авіації, артилерії і так далі, а здійснюєш мобільні маневри для того, щоб уникнути жертв. З іншого боку, зіграти в такі "шахи", коли зміна позиції дозволить вийти на більш сприятливі тактичні умови, які дозволять потім розвинути цей тактичний успіх у оперативний успіх, і вже перейти до контрнаступальних дій.
Власне, цим українська армія займається постійно – не стоїть на одному місці, змінює свої позиції, виходить на більш вигідні рубежі. Причому якщо дивитися в стратегічному плані – це може бути на одній ділянці чи в одному одному районі. Здається, що там ситуація досить загрозлива, але насправді в стратегічному плані Україна таким чином досягає інших результатів на таких напрямках, як Херсон або острів Зміїний, або нанесення ударів чи створення зони недопуску в Чорному морі. Для цього теж треба відволікати противника і створювати умови саме в районах, де ми можемо атакувати.
Чи є загроза котла для ЗСУ
- Якщо українське військо використовує тактику мобільної оборони, чи це означає, що ми не маємо небезпеки котла, оточення?
- Якщо ми подивимося на карту, то будь-який наступ чи оборона – завжди хтось виходить вперед, продавлюючи оборону. З'являються такі дуги, з яких противник, якщо він має можливості заходити у фланг, може створити котел.
Це постійна робота військових, які намагаються "грати в шахи", створюючи такі умови, коли противник виявиться в оточенні, або відкриє свій фланг і можна буде завдати удари не в лоб, а якраз ті, які будуть найбільш йому загрозливі з усіх точок зору. Тому, звісно, є завжди можливість бути оточеним, особливо на такому невеличкому п'ятачку, де ми зараз маємо найбільш запеклі бої – це Сєвєродонецьк, Попасна, з іншого боку це Лиман, Ізюм. Насправді території невеликі відносно того, скільки там сил зібрано. Це фактично така дзеркальна Курська битва, якщо подивитися на історію Другої світової війни. Тому, звісно, тут є небезпека – тим більше, що росіяни, звісно, хотіли би цього досягти.
Але з іншого боку, наприклад, вчора відбувся відхід у районі Золотого – не було допущено оточення наших сил. Це є позитивним моментом, коли українські війська виконали до максимуму своє завдання, відійшли на нові рубежі і будуть здатні протидіяти російським військам на іншому напрямку. Бо коли війська попадають в котел, в оточення – вони виходять з бою, виходять з загальної операції. Це вже є проблема для командування. Зараз сили збережені, вони відходять. Так, території втрачаються при цьому, але території можна повернути, людей не можна повернути.
- Про це говорять ті, хто інколи закидає – що ж ви відступаєте, там стільки наших полягло...
- Звісно, так можна теж говорити, але це оперативне мистецтво, це військове мистецтво. Якщо командування свідомо планує операції, які мають чіткі завдання, рамки і розуміння, навіщо ми це робимо, тоді відхід від одних територій і потім їх повернення – це нормальний процес. Так само було в Сєвєродонецьку, коли росіяни вже заявили, що вони вже туди зайшли, і раптом українські війська повернулися, використавши таку тактику.
Зараз вони, до речі, почали активну фазу з попаснянського угруповання йти на Лисичанськ, намагаючись зайти у фланг лисичанській групі. Зараз якраз тут з'являються основні лінії напруження між українські військами та російськими.
- Так звана "траса життя" Бахмут – Сєвєродонецьк: наскільки вона важлива і наскільки є небезпека її перерізання?
- Я думаю, що вогневий вплив є. Звісно, для того, щоб її повністю перерізати, треба, щоб там створювалися укріплені позиції противника, які вже потім важко буде пройти. Зараз, я думаю, все ж таки йдеться про вогневий вплив противника, оскільки він наблизився в тій же попаснянській групі, яка висунулася вперед на північ. Тому є можливість впливати на цю трасу.
Фактично, якщо ми говоримо зараз про операцію довкола Лисичанська, це одне з завдань для росіян – перекрити постачання з Бахмута і з цієї зони до Лисичанська, таким чином знижуючи можливості українського угруповання, яке працює довкола Лисичанська.
Що означає активність окупантів під Харковом
- Харків знову почали інтенсивно обстрілювати. Чи означає це, що частину сил противник зняв з сєвєродонецького напрямку і перекинув на Харків?
- Я не думаю, що так сталося. Можливо, просто відбувається ситуація, коли росіяни намагаються перебити або призупинити український контрнаступ, тому що в цьому районі українські війська досить успішно просувалися вперед.
Це просування не було просто спрямовано для того, щоб звільнити території або дійти до кордону. Завдання цього українського угрупування – відсунути від Харкова. Насправді там ще одне завдання – перерізати логістичні лінії, лінії комунікації між Росією і, наприклад, Ізюмським угрупованням противника. Тобто ті сили, які стоять у Вовчанську, Куп'янську, які є логістичними центрами комунікацій для збройних сил Російської Федерації, нависають над українським угрупованням.
Якщо б українці перерізали ці лінії, то це була би величезна проблема для російських військ, що наступають. Тоді б вони самі потрапили в оточення, хоча б частково. Тому дійсно, такими активними діями росіяни, які зайшли в сірі зони в Харківській області, намагаються зупинити український контрнаступ і наступ на лінії постачання саме в тих районах.
Чого чекати на фронті далі
- З огляду, як розвивається ситуація на Харківському і Сєвєродонецькому напрямку, в цій частині мапи бойових дій, чого нам очікувати найближчі кілька днів?
- Я думаю, що росіяни продовжуватимуть тиснути, що росіяни намагатимуться проломити українську оборону, взяти українські сили в оточення – це очевидно. Для них важливо досягти цього успіху, вийти на адміністративні кордони Луганської області. Тут очевидно, що натиск буде ще зростати, бо вони вважають, що коли вони витиснули українські війська з Золотого, наприклад, то вони досягли великої перемоги, і це означає, що вони можуть зараз набрати темп і піти далі.
Я думаю, що українське командування розуміє це, і зараз іде постачання нових озброєнь, зокрема далекобійної артилерії. Я не знаю, як діятиме українське командування. Я не виключаю того, що українські війська можуть нанести удари в оперативну глибину російських військ і таким чином зупинити наступ, особливо що стосується попаснянського угрупування. Там, де є річка Сіверський Донець, у них не виходить активних дій. Мова йде про той же Слов'янський напрямок – там у них очевидне підвисання.
В них єдина група військ, яка рухається – це попаснянська, яка намагається рухатись одночасно і на північ, і на захід, і на схід у напрямку Лисичанська. Тобто навантаження на це угрупування дуже велике. Я думаю, що в цих умовах українські війська можуть якраз наносити ефективні удари саме по цьому угрупованню, таким чином збити їх наступальний порив, сповільнити їхнє просування.
У цей же момент, наскільки публікується відкрита інформація, йде позитивний розвиток на Херсонському напрямку. Тому я думаю, що українські війська на Донбасі якраз намагатимуться максимально утримати біля себе всі війська, які не могли би відірватися і піти, наприклад, на мелітопольський напрямок. Тут досить близько, тут питання перекидання – кілька днів, якщо казати про Херсон, то трошки більше.
Але в будь-якому разі українським силам зараз була би досить недоцільною ситуація, коли росіяни могли б з Донбасу зняти сили і масово їх перекинути на Херсон. Тоді б ситуація знову змінилася. Активні дії на Херсонському напрямку були дуже важкими і важко було б досягти тих цілей, які зараз ставить перед собою українське командування.
Тому я думаю, що українські війська продовжуватимуть максимально потужно оборонятися, маневруючи, намагаючись наносити удари артилерію з тим, щоб знищувати склади боєприпасів, логістичні центри, систему управління, командні пункти для того, щоб війська противника, хоча вони мають достатньо сил, але не могли використовувати ці сили ефективно. Тому що без боєприпасів все це дуже складно, і якщо в тебе знищать командний пункт, треба відновити всю систему управління. На цьому фоні, навіть якщо в тебе багато військ, вони не можуть виконувати завдання так само активно і ефективно.
Тому я думаю, такий буде сценарій: будуть надалі дуже запеклі бої на Донбасі, і сподіваюся, що українським військам вдасться реалізувати позитивний сценарій у Херсоні, а потім і на мелітопольському напрямку.
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми