Інна Собора
Редактор Київ Сьогодні 
Командир 3-го розвідувального відділення гірсько-штурмового батальйону Ірина "Незламна" Терехович пліч-о-пліч із чоловіками воює на самому нулі на сході України. Вона прийшла на фронт ще 2015 року. Тоді пройшла шлях від доброволиці до командира протитанкового відділення.
Її історію розповів сайт Новое время.
До війни жінка жила в Криму. Після незаконної анексії півострова Росією виїхала звідти останнім поїздом. Потім почала працювати в Миколаєві, де зі знайомими мала маленький швейний цех.
"Ми пробували щось шити для хлопців і передавали у міру можливостей на фронт. В армії тоді нічого не було, тож ми шили форму, футболки та забезпечували хоч такі потреби військових", – розповіла жінка.
Згодом Ірина вирішила піти доброволицею в ЗСУ, потрапила в батальйон "Аратта".
Ірина Терехович пройшла великий шлях від солдата до командира протитанкового відділення.
У 2016 році нам запропонували перейти в 54-й окремий розвідувальний батальйон, який тоді зайшов у Широкине. Ми там теж займалися обороною цього напрямку. Ми погодились. Все-таки це ЗСУ! Я починала з радіотелефоністки і вже там вперше познайомилась із СПГ. Розпочала як навідник, далі сама пристрілювалась, а потім стала командиром гранатометного відділення. Згодом мене перевели у протитанкове. І вже у 2017-му я почала командувати розвідувальним відділенням гірсько-штурмового батальйону, – розповіла військовослужбовиця.
Повномасштабна війна
Ірина згадує, як вона зустріла початок повномасштабної війни з Росією.
24 лютого ми вивантажилися вже на сході. Вночі не встигли забрати свої речі, була загроза авіаудару. Зрештою авіанальотом рашисти розбомбили станцію розвантаження у Сватовому, і згоріла вся наша амуніція, всі речі. Отак почалась наша повномасштабна війна.
Ірина Терехова розповідає, що зараз її колектив працює злагоджено, а чоловіки беззаперечно виконують всі накази, адже вона сама багато вміє, і це цінують.
Фото надане "Новому времени" Іриною Тереховою
Вдома військовослужбовицю чекають троє дітей
Наймолодшому синові Ірини лише 4 роки. Її чоловік також військовий.
"Як поєднувати роботу на фронті і материнство? Ніяк. Це неможливо поєднати. Мені допомагає моя мама і старші дочки — їм 21 і 23 роки. Вони вже дорослі. Повністю займаються з меншим братом. Все самі на себе взяли. Мені одного разу старша дочка сказала: якщо раптом вас не стане з батьком, то не переживайте, я за малим придивлюся. Ну такого я не планую, звісно. Тепер діти на заході країни у відносній безпеці", – розповіла Ірина.
Вона зізналася, що пішла на фронт, бо хотіла насамперед захистити своїх дітей. Жінка згадує, що під час окупації Криму в 2014 році на півострові з'явилося багато російських військових.
"Я їхала на роботу, і малолєтки оці, російські військові, понапивалися і в маршрутці розказували, як вони будуть заходити на Західну Україну і вбивати "бандерівських" дівчат, як будуть їх ґвалтувати... Оце і стало головною мотивацією, щоб моїх дівчат ніхто не зачепив", – говорить Ірина.
Водночас вона розповіла, що на Східному фронті досі є люди, які чекають "рускій мір". Навіть після того, як розбомбили Рубіжне, фактично стерли з лиця землі, є люди, які досі здають наші позиції. Мер Рубіжного здався росіянам і розказував, хто з наших де є. "Зпвдяки" йому і було розбомблене Рубіжне.
За словами військової, ситуація на фронті складна, адже росіяни намагаються "давити масою".
"І їхнього "брухту" все-таки теж більше, ніж у нас. А скільки в них ще резервів — можемо тільки здогадуватись", – каже вона.
Та попри все, Ірина Терехович – "Незламна" – переконана, що перемога буде і Україна виграє війну.
Раніше сайт "Сьогодні" розповідав історію підполковника Збройних сил України В'ячеслава Єрко, який героїчно загинув у повітряному бою з російськими окупантами.
Також посмертно звання Героя України отримав 32-річний полковник ДПСУ Віталій Кучерявий, який знищив десятки одиниць ворожої техніки, брав у полон ворогів та рятував побратимів.
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми