Багато людей в Маріуполі загинули під завалами знищених будинків. / Фото: Колаж: Сьогодні
Жителька Маріуполя Катерина, якій вдалося вижити в заблокованому окупантами місті, розповіла свою історію. Вона згадує, як довкола повільно помирали люди – без їжі та води, поранені, яким нікому було допомогти. Люди не могли вибратися з завалів та помирали там від отриманих травм, поки росіяни продовжували бомбардувати місто.
Історію Катерини розповіли у Telegram-каналі Маріупольської міської ради.
Будинок жінки розміщувався на лінії фронту. Його розстрілювали з усіх боків, він палав багато разів, а поруч розсипалися будівлі від авіабомб. Так, за лічені секунди лягали високоповерхівки та падали під'їзди, свічкою горіли будинки приватного сектору, а від розривів снарядів люди залишалися без рук та ніг.
Від розриву "Граду" в її будинку загинув 1,5 річний малюк. У підвалі сусіднього будинку жінка народила. Ця "дитина війни" перші тижні свого життя провела "під землею" в антисанітарних умовах. Замість колискової – вибухи снарядів.
Цілий мікрорайон був відрізаний від цивілізації вже тоді, коли в центрі міста ще працювали магазини. Не було зв'язку, жодної інформації.
"Ми вже бачили третю світову війну – тут, у маріупольському укритті. Щодня ставало тільки гірше. Щодня ми думали, що більше не прокинемося – чи від угарного газу, чи від розривів снарядів. Найстрашніше було опинитися похованими живцем під завалами, знаючи що ніхто не прийде рятувати. Померти повільно від пилюки, без їжі та води. Майже так загинули люди, які перебували у нашому укритті", – згадує Катерина.
Зруйновані будинки в Маріуполі. Фото: Reuters
Багато людей загинули під завалами розбомблених будинків
Жінка згадує, що одна родина вирішили перейти до іншого підвалу сусіднього будинку. Через свіже повітря. Тато хотів, щоб його донька змогла дихати, а не кашляти від пилюки. Після їх "переїзду" через декілька годин пролунали два тяжких вибухи.
"Це не було схоже на "Гради". Наш будинок затріщав та посипався, ми всі вибігли у коридор підвалу, адже думали, що попало у нас та зараз будуть обвали. Замість цього до нас почали бігти люди із того самого сусіднього укриття. З криками, у крові та плачем. Їх під'їзд завалило. Після першого "прильоту" частина людей встигла вибратися, після другого – придавило бетонною плитою. Говорили, що спочатку було чутно їх голоси, потім – вже ні. Врятувати їх могла тільки спецтехніка, якої не було", – каже Катерина
Серед загиблих – тато дівчинки. Вона дуже сильно плакала за ним та до останнього вірила, що він живий та його можна врятувати.
Як жінці вдалося евакуюватися
Катерина вибралася з Маріуполя 16 березня, на власному авто без скла. Тоді по Маріуполю пройшов справжній Апокаліпсис, якщо б він був, то виглядав саме так. Зруйновані будинки, спалені автівки, повалені стовпи, хрести у дворах, трупи, величезні лунки від снарядів та заміновані дороги.
"Кожен з нас вже бачив Пекло. Коли ми сиділи у підвалі, то кожен мріяв відбудувати Маріуполь. Аби тільки не стріляли, аби був мир. Хотіли стерти сліди цієї жахливої війни. Цього хочуть усі маріупольці, які покинули домівку та рятувалися від смерті", – розповіла жінка.