/ Фото: Колаж: Сьогодні
У мережі з'явилося інтерв'ю з пілотом гелікоптера, який доставляв допомогу та евакуював поранених ыз "Азовсталі". Він розповів про подробиці унікальної операції. Відео викладено на сторінці Сухопутних військ ЗС України Facebook. Ім'я пілота не називається з міркувань безпеки.
"Головна складність була в тому, що всією операцією керувало ГУР, це була секретна операція, і часу на розуміння та з'ясування всіх нюансів було небагато для екіпажу. Але в цьому і плюс, тому що вся операція вже була спланована ГУР, і вони давали за маленький проміжок часу багато інформації. Багато розвідданих, все, чого потребував екіпаж. Кожен випадок, коли виконувався політ, був індивідуальним. У когось була доба на підготовку, у когось тиждень. А в когось — лічені години", — розповів військовий.
Основна складність полягала в тому, що необхідно було виконати доставку вантажу на 100 км у глибину до противника. Вся ця відстань супроводжувалася дуже щільною протиповітряною обороною супротивника.
"Згідно з тактикою, всіма математичними розрахунками, це було не те що складно, а майже неможливо виконати. Але практика показала, що це можливо, і ми це виконали. Тільки в зоні посадки було три зенітно-ракетні комплекси, які її перекривали. Є технічні нюанси, про які не можна розповідати, але в цілому ми намагаємося обійти зону ППО, щоб не входити в неї. Але є інші завдання, при яких це неможливо зробити, як, наприклад, доставка вантажу та евакуація поранених з Маріуполя. Головне для нас — знати всі природні та штучні перепони, щоб вони нам допомагали, а не заважали", — зазначив пілот.
Військовий розповів подробиці про свій політ до окупованого Маріуполя.
"Коли було поставлено це завдання, всі розуміли, який це ризик. Коли всі льотчики зрозуміли, що це дуже складно зробити, 90% розуміли, що звідти можуть не повернутися, командувач сказав: у скільки життів громадянських, життів інших людей ви оцінюєте своє життя, екіпажа? Ось скільки людей має загинути, щоб ви зрозуміли, що ваше життя цього варте? І ми дійсно розуміли, що там коїться. У людей там не було навіть ліків, щоб надати елементарну допомогу. Не було боєприпасів. Це було необхідно зробити. Саме тому всі йшли на такий ризик і розуміли, заради кого і чого це роблять. Найбільше хвилювання було, коли йдеш до гелікоптера перед запуском. Але вже в процесі всі розуміли, що це просто робота, і просто працювали. У той момент, коли ми вже опинилися в Маріуполі та була висадка, вже було відчуття ейфорії. Нам здавалося, що якщо ми прийшли туди і зараз перебуваємо в зоні враження трьох зенітно-ракетних комплексів, і стоїмо тут і вивантажуємось, то ми королі світу, ми вже перемогли", — сказав він.
Однак це був ще не кінець, бо на зворотному шляху, коли він віз поранених, його вертоліт підбили.
"На зворотному маршруті, близько 6 км, через три хвилини після зльоту, в мій гелікоптер влучила ракета ПЗРК і відмовив один двигун. На жаль, іншому гелікоптеру, який йшов позаду, пощастило менше, і він... Весь екіпаж загинув. І після того, як поцілила ракета, був викид адреналіну і ми робили те, що мали робити. У нас був варіант підсісти на іншому майданчику, щоб не летіти, тому що у нас один двигун. Але на борту було 20 поранених, і я знав, що якщо ми сядемо десь у полі, то як їх забирати? Потрібен буде інший вертоліт, а це вже незапланована операція і це неможливо. Тому ми повинні були летіти до місця посадки. У кожного пілота за всіма документами прописано, що він приймає рішення про зліт та посадку. І є купа нюансів, за якими він ухвалює рішення. У той день погода була погана, не сприяла виконанню завдання. Але всупереч усьому ми це виконали", — розповів він.