Війну в Україні Путін вже програв. Тепер хоче воювати з Польщею

Путін по вуха ув'язнув в Україні: раніше ЗСУ перейшли в контрнаступ на околицях Харкова, а тепер уже очевидно, що кадировці та інші російські діячі потрапили в котел у Бучі та Гостомелі. На півдні, нагадаємо, сталася Чорнобаївка. Це зовсім не патова ситуація, а поразка Путіна. І водночас це наша наступна проблема.

Довгоочікуваного перегрупування та настання російського агресора не відбулося. І це тоді, коли час у цьому випадку проти Путіна. Його армія засіла в окопах, мерзне і голодує. ЗСУ діють активніше та поповнюють свій арсенал.

Армією Росії ніхто не керує

З армією агресора пов'язана ще одна дивна штука: її окремі війська взаємодіють вкрай слабо. Авіація недостатньо підтримує піхоту, немає реальної допомоги з моря, що добре видно з оборони Одеси.

У бій кидають елітні підрозділи упереміш з недосвідченими призовниками та резервом. Провалюються плани налагодити постачання. Хаос розростається – і немає перспектив, що хтось зуміє навести лад.

Це не наша оцінка. Проблеми російської армії ретельно аналізують у Пентагоні. Саме там констатують наростання хаосу.

Про слабкість управління армією агресора пише також Еліот Коен з авторитетного американського журналу The Atlantic. Коен робить висновок: Україна вже перемогла, Захід не може це визнати, тому що останні роки він був зациклений на ідеї непереможної армади Путіна.

Яскраві деталі. Міністр оборони Шойгу востаннє на публіці показувався 11 березня. Потім він зник, і що з ним – невідомо. Неофіційно у Кремлі говорять про хворобу. Російські експерти, наприклад Юлія Латиніна, зазначають, що Шойгу завжди намагався догодити і Путіну, і політичним елітам, і російським олігархам . Він хотів бути зручним усім, але не займався реальним зміцненням армії. Його дії були більш для картинки. І ця картинка ніяк не допомогла під час воєнної операції в Україні.

Куди пропав Шойгу і до чого тут новий план Путіна

Відомо, що російські олігархи незадоволені війною, яку розв'язав Путін. На Путіна олігархи впливати не можуть, проте, можливо, вони спілкувалися з Шойгу. А причина його зникнення в тому, що Шойгу потрапив у немилість і його підозрюють у таємних угодах з противниками війни у російській еліті.

Також можливо, що сам Шойгу та вище керівництво російської армії не схвалюють воєнні дії в Україні, не уявляють, як може бути здійснено штурм великих міст, таких як Харків, Одеса чи Київ, бояться виявитися замазаними через кричущі історії насильства над мирними жителями, а також бояться відповідальності за величезні втрати армії РФ.

Якщо довіряти українській статистиці кількості вбитих – 15 600 на 23.03, то поранених (1:3) має бути не менш ніж 45 тисяч, і в сумі це буде понад третина загальної кількості учасників "спецоперації".

Хто саме керує армією Росії без Шойгу, неясно. Але ясно інше: без армії Путін точно нічого не досягне. Тому на цей момент керівництво Росії зайняте насамперед не перегрупуванням своїх підрозділів.

Путін, який, як відомо, визнавати поразку все ще не збирається, зайнятий іншим – він намагається консолідувати своїх генералів та змусити їх воювати по-справжньому. Це і є результат другого етапу війни.

Російська армія залишилася без управління, дезорієнтована, не може наступати, не бачить сенсу у війні. Підбадьорити її може лише нова загроза. Це найважливіше у всьому, що сталося.

Перспектива – війна з Польщею

Тривожні новини з Польщі: з'явився знімок російського посольства у Варшаві, вночі проти 23 березня над будівлею піднімався дим. Очевидно, у посольстві палили документи. Так само було в Києві напередодні вторгнення.

Того ж дня, 23 березня, Польща заявила, що висилає кілька десятків російських дипломатів, "діяльність яких несумісна зі своїм дипломатичним статусом".

У Варшаві неофіційно говорять про високу ймовірність війни з Росією. Це тоді, коли Польща є членом НАТО, і агресія Росії проти неї автоматично активує ст. 5 Вашингтонського договору, за яким війна з однією з країн НАТО автоматично вважається війною з усім Північноатлантичним альянсом.

Здавалося б, ідея неймовірна: куди Росії воювати ще й з Польщею, якщо вона загрузла в Україні. Але логіка тут є.

Воєнна відсіч Польщі, а отже, і НАТО може стати тим чинником, який змусить російських генералів консолідуватися навколо Путіна. Як варіант, консолідуватись перед реальною зовнішньою загрозою.

Христо Грозєв з BellingCat попереджав про ймовірність зіткнення Росії та Польщі ще 24 лютого, у перший день війни. Грозєв потім на кількох майданчиках повторив цю свою засторогу. Напевно, цей сценарій заздалегідь опрацьовували росіяни.

Удари по Польщі Путін може завдати, звинувативши польську сторону в тому, що вона сприяє постачанню зброї в Україну. Чи будуть удари ядерними – зовсім не факт. Можливу відповідь Польщі Путін, становище якого стає все більш складним, спробує використати для того, щоб досягти активних дій від керівництва своєї армії.

Чи "впишеться" НАТО за Польщу

Але польський план Путіна має багато мінусів. Ймовірно, Путін усе це прораховував наперед. Тоді йому здавалося, що за Польщу Захід "не впишеться". Знову піде шляхом умиротворення. Наразі перспектива подальшого мовчання Заходу у разі агресії проти НАТО вже не здається реальною.

У Варшаві кажуть, що поляки мають рішучість активно протистояти агресії Росії. Можливо, зокрема й воєнними методами. Там також діляться – неофіційно – із "Сьогодні" ще однією теорією.

Польща може взяти участь у бойових діях в Україні. Зокрема, може статися, якщо Білорусь вступить у війну на боці Росії і атакуватиме Волинь.

Причому Польща може використати російську тактику, відому по Донбасу – "нас там немає". Польща атакуватиме білоруську армію, авіацію, заперечуючи участь своїх збройних сил у конфлікті.

У цьому випадку підстав у Росії для агресії проти Польщі начебто не буде. По-перше, Польща воює не з Росією (а з Білоруссю). По-друге, вона взагалі не воює – там лише ЗСУ.

Факт участі Польщі у війні загалом видається неймовірним. Приблизно таким неймовірним, яким здавалося вторгнення Росії в Україну аж до 24 лютого.

А що з ядерними ударами?

Чи реальне застосування ядерної зброї? Це питання обговорюється активніше, ніж, наприклад, поширення воєнних дій на інші країни.

Але на цьому етапі ядерні удари є малоймовірними. Хоча повністю виключити їх не можна.

Чому ядерні удари малоймовірні:

• Ми почали з роздраю в армії РФ. Ймовірно, російська армія не хоче воювати звичайними засобами. Не захоче воювати і ядерною зброєю. Однієї санкції Путіна тут недостатньо: треба ще рішення міністра оборони, начальника генштабу тощо. Є підстави вважати, що на якійсь стадії узгодження застосування зброї масового враження станеться збій.
• Якщо НАТО все ще зберігає нейтралітет, то воно неодмінно почне брати участь у бойових діях, як тільки ядерна зброя, навіть тактична, буде застосована.
• Застосування ядерної зброї – це початок третьої світової. Ніхто (крім Путіна) не захоче знищити все людство, включно з власними сім'ями та дітьми, за Херсон, Мелітополь чи Бердянськ.

Слід зазначити, що застосування ядерної зброї хоч і малоймовірне, та таки значно вище, ніж будь-коли за останні 50 років.

Найближчий тиждень багато що покаже

Враховуючи всі відомі на сьогодні фактори, можна припустити, що найближчі сім днів стануть вирішальними під час цієї війни. Ймовірно, ми зможемо скласти уявлення про те, як розвиватимуться воєнні дії надалі. А може, ми дізнаємося і коли війна закінчиться.